Іван Федорович Драч – український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України. Герой України.
«Художнику-немає скутих норм.
Він-норма сам, він сам у своєму стилі»
Іван Драч
І.Ф.Драч народився 17 жовтня 1936 року у с. Теліженці Тетіївського району на Київщині .У 1951 році у районній газеті був надрукований його перший вірш . Потім появились і другі поетичні книги: «Балада буднів», «Корінь і крона», «Київське небо», «Сонячний фенікс», « Американський зошит». «Шабля і хустка» та інші.
Після закінчення Тетіївської середньої школи Драч викладав російську мову та літературу в семиріччі сусіднього села Дзвінячого. Служив у армії і у віці, коли інші закінчують університет, вступив на перший курс філологічного факультету Київського університету, але навчання не закінчив, був виключений під тиском каральних органів. Влаштувався на роботу в «Літературну Україну». Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка, потім у редакції журналу «Вітчизна».
Цікавою видається уже перша збірка поета «Соняшник», в якій оспівувалась доля звичайної людини.
Гостро і напружено сприймає поет наше державотворче незавершення , бо і сам стільки сил і почуттів вклав на вимощування дороги до Храму незалежності, та щось не те і не так робили, коли ніяк не можемо завершити будівлю.
Без поетичного пера І.Драча важко уявити поетичне кіно. Він написав сценарії до прекрасних фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота».
У своїх поезіях він такий різний, багатовимірний, непередбачуваний, то, емоційно ніжний, душевно чутливий до жінки, до природи, а інколи – занято усамітнений, вразливий до глибини душі.
Його поезії відомі в перекладах на російську, білоруську, латинську, молдавську, польську, чеську. німецьку та інші мови.
З цієї нагоди у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку.
