Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці у дворянській родині. В родині окрім Михайла було ще четверо дітей — усі молодші за нього. Спілкувалися російською мовою, але за легендою одного разу, хворіючи, малий Михайло у гарячці заговорив українською. Хай там як, але мовою своїх творів письменник однозначно вибрав українську.
Двокласну школу Михайло закінчував у містечку Бар, адже родина часто змінювала місце проживання. Згодом він навчався у духовному училищі в Шаргороді, де захопився літературою. Про те, що стало причиною цього, сам письменник згадував з гумором — дванадцятирічним він закохався у старшу дівчину, якій було шістнадцять. Щоб справити на неї враження, він вирішив стати "великою людиною" і заповзявся багато читати. Юнацьке захоплення минуло, а от твори Шевченка та Марка Вовчка так сильно на Михайла вплинули, що він і сам захотів стати письменником.
Крім письменницького таланту, Михайло Коцюбинський вирізнявся неймовірною здібністю до мов. За своє життя він вивчив дев’ять мов, серед яких три слов’янські (українська, російська, польська), три романські (румунська, французька, італійська) та три східні (татарська, турецька, циганська). За деякими даними письменник володів також грецькою мовою.
Перший твір, який написав Михайло Коцюбинський, було оповідання “Андрій Соловійко”. Друг майбутнього письменника, прочитавши рукопис, відповів: “Ніколи більше не пиши, щоб не калічити святу нашу мову”. На щастя, Михайло не дослухався до поради друга, і завдяки наполегливості зміг майстерно відточити свої письменницькі здібності.
Син Коцюбинського від другого шлюбу з Оленою Писаревською — Юлій (1934—2000) — став літературознавцем і згодом директором музею в Чернігові.
Син Юлія — Ігор, правнук Михайла Коцюбинського — у 2014-му був мобілізований як офіцер запасу ЗСУ, воював в зоні АТО на Луганщині заступником командира танкової роти з роботи з особовим складом. Був демобілізований у березні 2015-го, є теперішнім директором Чернігівського музею Михайла Коцюбинського.